Колис давно, ще як бувим дітваком, прочитавим у одній газеті, шо перше місце на фестивалі фантастичних фільмів заняло кіно зняте по казці Степана Короля "Цвинтар маржини". І відтоди дуже хотівим то кіно ся подивити. Але не подививимся, бо в мене не було відійомагнетофона. А тепер у мене відійомагнетофона тоже ниє, але позерати вже страшно, бо кажут, що нова версія ще май страшна, чим та, про котру я в газеті читав. Так, бізівно, і не увижу.
Приклад: - Дівочко, дайте Смолавий! - Таврісч, "Смольный", а нє "Смолавый"! - Я був члєном Партії ще за Ференца-Йовжка! Не вам, смолашам, ня учити што ся як називать!
Копиця, -і - невеликий стіжок сіна, пор. чх. kopec
Приклад: Мені ще дідо казав, шо при чехах май легко було - вийде собі чоловік із хати, сяде з ноутбуком під копицьов тай щолкає дурної робит собі! То вже потім, за мадяррів, KPI придумали, а при совітах - трудодні тай калхози...
От буває - зайдеш по справах в офіс страхової компанії, а за сусіднім віконцем сидять двоє жіночок - старша тримає в руках мадярську книжечку Útlevél, а молода дівчина чеською без акценту розмовляє з пані за віконцем. "Перекладачка," - думаю я. Потім вони встають, відходять від віконця і старша питає: "Но, а типирь куди йдеме?" Або, наприклад, дзвонить тобі якийсь черговий Елі з Гамерики і настійливо пропонує купувати їхніх слонів. "Well, - кажу я, - дай, Боже, пам'яті..." (так і кажу "Daj Bozhe pamjati...") А він ся зразу і питає: "А Ви з України?!!" (так і питає: "A Vy z Ukrajiny?") "Но, пак ай відки, чоловіче добрий?!"
